Серпень 2019
П В С Ч П С Н
« Бер    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  

postheadericon Батькам майбутніх першокласників

Автор: sadik-admin

Опубликовано: Лютий 20, 2017

Портрет дитини напередодні вступу до школи

 

Психофізіологічний розвиток: має зрілі мозкові структури та функції;

  • характерною є відносна стабільність та рухливість нервової системи;
  • проявляє достатню рухову активність;
  • проявляє умілість рук, практичну вправність;
  • здорова, не має хронічних хвороб;
  • володіє основними гігієнічними навичками;
  • знає свою статеву належність, усвідомлює її незмінність, розуміє, чим відрізняється від представників протилежної статі;
  • володіє основами безпеки життєдіяльності;
  • працездатна, утомлюється лише після чималого навантаження;
  • користується як провідною правою/лівою рукою;
  • не заїкається і не має інших невротичних проявів.

Інтелектуальний розвиток:

  • володіє елементарною системою знань про основні предмети і явища навколишнього світу та саму себе, а також деякими простими поняттями;
  • уміє концентрувати увагу, виконує вимогу за інструкцією дорослого;
  • диференційовано сприймає різноманітну інформацію (візуальну, аудіальну, тактильну);
  • здійснює елементарні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації;
  • усвідомлює основні зв’язки між явищами;
  • має розвинене логічне запам’ятовування — добре запам’ятовує і відтворює;
  • встановлює логічну послідовність подій;
  • відтворює зразок на вимогу;
  • робить припущення, висуває гіпотези, виявляє елементи креа- тивності;
  • розрізняє звуки мовлення, зіставляє їх з буквами, синтезує звуки у слова; знаходить потрібні слова для вираження думки, використовує складні речення;
  • диференціює числа, додає і віднімає у межах 10, визначає найпростіші зміни цифрових рядів;
  • розрізняє реальне й уявне, зовнішнє і внутрішнє;
  • знає деякі основи початкових наукових знань.

Мотиваційний розвиток:

  • хоче йти до школи;
  • вирізняється високою допитливістю — розвинена пізнавальна мотивація;
  • може поступитися «хочу» заради «необхідно», відмовитися від бажаного на користь соціально важливого;
  • має сформовану мотивацію досягнення, прагне досягти успіху;
  • свідомо й відповідально ставиться до майбутнього шкільного життя;
  • зацікавлено ставиться до спілкування з новими дорослими та однолітками;
  • у соціально прийнятний спосіб самореалізовується, самоствер- джується;
  • має сформовану первинну систему матеріальних і духовних потреб.

Емоційний розвиток:

  • переживає глибоко, виражає почуття щиро, яскраво;
  • сприйнятлива, диференціює емоційно-смисловий характер зовнішніх впливів, чутлива до нього;
  • знає основні емоції, особливості їх вираження мімікою, жестами, діями, тональністю голосу;
  • адекватно виражає свої ставлення, настрій, стан;
  • утримується від імпульсивних реакцій, негативних емоцій;
  • чутлива до значущих людей, виявляє чуйність, намагається бути суголосною стану та настрою інших;
  • оптимістично ставиться до проблем і складностей, має сформоване почуття гумору;
  • володіє елементарною емоційною культурою, самовиражається у соціально прийнятний спосіб.

Розвиток вольової сфери:

  • свідомо приймає та утримує мету, діє цілеспрямовано;
  • концентрує увагу на завданні, певний час не відволікається;
  • мобілізує себе на розв’язання завдання;
  • розраховує на власні сили, розмірковує і поводиться самостійно;
  • звертається по допомогу лише в разі об’єктивної необхідності;
  • конструктивно розв’язує проблеми, долає труднощі;
  • доводить розпочате до кінця;
  • може відстояти власну думку;
  • визнає свої помилки;
  • дотримується своїх обіцянок.

Соціальний розвиток:

  • приймає соціальний статус школяра, усвідомлює його важливість;
  • відкрита контактам, комунікабельна;
  • прихильно, доброзичливо ставиться до рідних, знайомих, товаришів;
  • уміє налагоджувати взаємодію, працювати в команді;
  • узгоджує індивідуальні інтереси з груповими;
  • реалізує основні моральні принципи, прагне дотримуватися в поведінці та діяльності соціальних норм і правил;
  • намагається уникати конфліктів, дружелюбно розв’язує спірні питання, може дійти згоди, домовитися;
  • орієнтується в поведінці на вимогу дорослого та на совість як внутрішню етичну інстанцію;
  • усвідомлює межі схвалюваної і соціально неприйнятної поведінки;
  • має більш-менш адекватну самооцінку;
  • поважає себе та інших;
  • має сформований абрис дитячого світогляду, елементарну систему ставлень.

 

 

 

Отже, готовність дитини до школи — це досягнення нею таких рівнів психофізіологічного, інтелектуального та особистісного розвитку, які засвідчують її здатність бути активним суб’єктом шкільного життя взагалі та навчальної діяльності зокрема. Отже, йдеться не про окремі знання та вміння дитини, а про певний їх набір, у якому мають бути всі основні компоненти. При цьому рівень розвитку кожного може бути різним, вони можуть доповнювати одне одного, нестача якогось компенсуватися більшою зрілістю іншого. Водночас недостатня сформованість одного з компонентів так чи так впливатиме на гармонійну адаптацію до школи, на успішність навчання дитини в першому класі. Навички лічби, читання, письма, важливі для загального розвитку старшого дошкільника, самі по собі не визначають, не гарантують його готовності до школи: по завершенні першого півріччя всі першокласники оволодівають ними у більш-менш однаковій мірі. Лише певна збалансованість психофізіологічної, інтелектуальної, мотиваційної, емоційної, вольової та соціальної складових засвідчують достатній рівень сформованості у дошкільника 6-7 років готовності до школи.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

« На роздоріжжі: дитячий садок чи школа?»

У Законах України “Про освіту”  та “Про загальну  середню освіту зазначено, що прийом до першого класу загальноосвітнього навчального закладу починається, як правило, з 6 років. Тож, право батьків вирішувати, коли їхня дитина розпочне своє шкільне навчання.

Що ж треба знати батькам про вступ дитини до школи? Як правильно зробити вибір?

  Сьогодні батьки приводять до школи не лише дітей шестирічного віку, а й семирічного. Деякі батьки навіть просять прийняти п`ятирічних, яким виповниться шість до кінця календарного року.  Різниця у віці часто здається батькам настільки незначною, що вони не замислюються про труднощі, які чекають на неї під час навчання.

Насправді ж шестирічна дитина істотно відрізняється від  семирічної. За рік малюк не лише підростає фізично, а й робить якісний стрибок у своєму розвитку. Відбувається  усвідомлення себе, своїх можливостей, активно формуються базові якості  особистості.  Дитина дорослішає, і що старша вона, то легшим буде перехід до напруженого шкільного життя. .

  Часто батьки поспішають віддати дитину до школи раніше, оскільки вона вже вміє читати, лічити, писати. Але ці вміння – не найголовніші для майбутнього школяра, адже саме цього вчать  у першому класі.  Дитина має прийти до школи з досить широким колом знань і вмінь,  а головне – з достатньо розвиненим сприйманням і мисленням. Вона ще в дитячому садку має  отримати уявлення про аналіз, синтез. Порівняння, узагальнення, класифікацію інформації й набути початкові вміння, які дають змогу, спостерігаючи за предметами  та явищами, виокремлювати в них суттєві особливості, міркувати й робити висновки.

    Крім того, діти мають володіти початковими навчальними вміннями – концентрувати увагу  не на результаті, а на процесі виконання навчальних завдань.  Важливого значення набувають психологічна  і фізична готовність дитини до школи, її режиму  і навантаження, Тривале перебування на одному місці,  у статичних позах, відсутність денного сну – все це незвично для дитини, і що вона молодша, то важче переносити такий режим.  Малюк швидко перевтомлюється,  почувається пригніченим, беззахисним. Дитині, психологічно не готовій до школи, важко висидіти урок,  адже їй потрібна зміна видів діяльності вже через 20-25 хвилин. Дрібна моторика пальців  рук ще недостатньо розвинена, і навіть за великого бажання малюкові можуть не вдаватися букви у прописах. . Це змушує його нервувати,  непокоїтися.

  Для поступального розвитку  вкрай важливо забезпечити дитині можливість різноманітної  творчої діяльності, яка сприятиме розширенню її кругозору, формуванню вміння керувати своєю поведінкою і тілом, налагоджувати соціальні контакти.  Доречно надати старшому дошкільникові можливість спробувати свої сили у різних сферах – спорті, мистецтві, заняттях технічних студій.

   Важливо  не впадати в крайнощі й не сприймати рік перед школою як час для  муштри і натаскування або навпаки , як «відпочинок перед атакою».

 Як говорив В.О.Сухомлинський: «Школа не повинна  вносити різкого перелому в життя дітей. Нехай, ставши  учнем, дитина продовжує робити те, що робила вчора. Нехай нове  з`являється у її житті поступово і не приголомшує лавиною вражень».

Поради для батьків

«Як зацікавити дитину читанням»

 

  • Читайте дитині вголос, навіть після того, як вона навчиться читати самостійно.
  • Обговорюйте з дитиною прочитане: «Що сподобалося?», «Що було нудним і чому?»
  • Ретельно добирайте книжки для читання з дитиною, і не лише з того, що читали ви в дитинстві. Шукайте з поміж сучасних видавничих новинок, адже вони ближчі сучасним дітям.
  • Читайте самі, адже дитина наслідує дорослих, а надто батьків, а не лише робить те, що ті їй кажуть.
  • Обговорюйте з дитиною, зокрема, й ті книжки, які ви читаєте для себе. Розкажіть дитині, як вони на вас впливають, чим захоплюють.
  • Організуйте дитині візит до бібліотеки. Нехай вона пізнає, яке воно, королівство книжок, де мешкають книги, книжки і книжечки.
  • Читайте дитині не лише художню літературу:спробуйте будь-що, аби воно було текстом. Скажімо, візьміть кулінарну книгу і приготуйте щось разом із дитиною за одним із прочитаних рецептів.
  • Використовуйте для читання з дитиною книжки різних форматів – паперові, електронні, аудіо книжки.
  •  Читайте з дітьми книжки із картинками без слів. Нехай дитина тренується розуміти та інтерпретувати візуальні образи.

Нехай ваша дитина усвідомить, що саме книга надає наснаги для отримання знань, додає впевненості, виховує грамотність.

 

Компоненти психологічної готовності дитини до школи

Соціальний компонент

Дитина повинна розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння.

У дитини до початку навчання у школі мають бути сформовані:

- адекватна самооцінка;

- потреба у спілкуванні;

- уміння підкорятися інтересам дитячих груп;

- уміння встановлювати стосунки з ровесниками і дорослими.

Поради психолога: виховуйте у дитині не тільки лідерські якості та навички, але й уміння підкорятися іншим, якщо це необхідно. Дитина повинна бути терплячою стосовно інших.

Емоційний компонент

  • дитина впевнена в собі;
  • відчуває задоволення, радість;
  • намагається стримувати негативні емоції;
  • переважають позитивні емоції.

Поради психолога: дітей необхідно вчити слухати і переказувати почуте, відповідати на запитання, не відхиляючись від теми, виражати свої думки, емоції та бажання.

Вольовий компонент

  • уміння керувати своєю поведінкою;
  • розвиток емоційної стійкості;
  • довільність сприймання;
  • робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити почату справу до кінця.

Поради психолога: дітей необхідно вчити чекати своєї черги, самостійно справлятися з образами, невдачами, доводити почату справу до кінця.

Інтелектуальний компонент

  • розвинуте сприймання;
  • стійка увага на предметі чи діяльності;
  • наявність аналітичного мислення, що проявляється в здатності виділяти і розуміти важливі ознаки та зв’язки між предметами;
  • здатність відтворювати зразок, логічно запам’ятовувати;
  • оволодіння на слух розмовною мовою;
  • розвиток дрібної моторики, зорової координації;
  • розвиток здатності до навчання.

Мотиваційний компонент:

Відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Цей компонент дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової.

Поради батькам майбутніх першокласників

  1. Радійте Вашій дитині!
  2. Розмовляйте з дитиною спокійним голосом. Для дитини Ви — зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи.Ваша дитина буде говорити так, як Ви.Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють.Виявляйте готовність слухати.Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не за¬бувайте: терпіння, виявлене в дошкільний період, суттєво полег¬шить ваші проблеми в майбутньому.
  3. Щодня читайте дитині. Розучуйте скоромовки, чистомовки.
  4. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного спілкування поза сім’єю. Від рівня раннього мовленнєвого розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.
  5. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.
  6. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність.
  7. Розвивайте основні лінії дошкільного дитинства — вмінняслухати, бачити, відчувати.
  8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки,аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчи-ти малюка вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.
  9. Забезпечуйте можливості та умови для повноцінної гри. Гра — це провідна діяльність дошкільника. Л.С. Виготський відзначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання у школі».
  10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності¬, щоб вона механічно лічила до 100 і більше. Нехай рахує до 10-20, але особливо важливо розуміти і знати, з яких чисел складається 5 , а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного мислення, розуміння основ математики, а не механічного запам’ятовування.
  11. Працюйте над розвитком пам’яті малюка, його уваги, мислення. Для цього пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях.
  12. Запровадьте в сім’ї єдиний режим і дотримуйтеся його ви¬конання (обов’язково всі члени родини).
  13. Дитина повинна мати певне доручення і відповідати за його виконання.
  14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку малюка є спільність вимог до нього з боку всіх членів родини.

Пам’ятка батькам першокласника

  1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
    2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
    3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
    4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
    5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
    6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка (“Молодець!”, “Ти так добре впорався!”) здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
    7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
    8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з’явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
    9. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

Поради батькам щодо зняття психологічного напруження у дітей

У “шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти, відчуваючи невпевненість.Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.

Фізичні навантаження Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження – фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому.

Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.Живопис Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.Позитивні емоції

З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: “Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров’я і подовжує життя”. Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.Музика Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.Спілкування з природою Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій – відпочиньте з нею серед природи.

Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це та діяльність, без якої дитина шести років не може нормально жити і розвиватись.У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови, необхідні для розгортання справжньої гри: ініціатива, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування.

Тому доцільно батькам учнів першого класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.

Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей, поведінку уявних персонажів, їх ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров’я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін “прикласти” до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих.

Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети.- надайте право їй прожити життя самій.- дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є.

Спирайтесь на сильні сторони дитини.- не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.- не бійтесь “залюбити” свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.- в якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.- намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність.

Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.- не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини.

Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали.

Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам’ятайте:

* Покарання – це моральний замах на здоров’я: фізичне і психічне.
* Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
* Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
* Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
* Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
* Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
* Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
* Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень.Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей. Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів. Існує термін “шкільна фобія”, тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками.Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків. Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї “навчальну фобію”.Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта.Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях.

Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму. Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров’я дитини пов’язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі “дорослі” захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень.

Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з’являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту. Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

  • Починайте “забувати” про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: “який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд”.
    • Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
    • Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
    • Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: “Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему”.
    • Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
    • Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
    • Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
    • Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
    • Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: “Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати”. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
    • Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.Пам’ятка батькам майбутніх першокласниківПроблема підготовки дітей до школи, мабуть, одна з найактуальніших на сьогоднішній день.

В допомогу батькам відкриваються розвиваючі студії, в багатьох школах почали практикуватися дошкільні групи, в яку дітвору різносторонньо готують до вступу до нової смуги життя. І це правильно.

Як відомо, адаптуватися на новому місці не легко. Деколи, навіть ми – дорослі, незатишно відчуваємо себе при зміні роботи. А уявіть, якого маленькому чоловічкові раптом опинитися далеко від мами, в незнайомій обстановці і серед чужих людей? А тому до такого моменту, як вступ до школи, потрібно підготуватися заздалегідь і ретельно Так, швидше пристосовується до нового ритму життя дітвора, що ходила в дитячий сад.Для них вже стало звичним вставати вранці в певний час, і жити в колективі. Домашнім малятам звикнути до школи набагато складніше.

Тому, поважно не упустити час, і хоч би один – двічі в тиждень протягом літа, якщо раніше не вийшло, відвідувати з дитям розвиваючі заняття.Які заняття потрібні саме вам? Це легко перевірити.Більшість сучасних шкіл зараховують учнів по тестовій системі.Подібні тести здійснює педагогічна комісія, яка спілкується зі всіма дітьми шести і семирічного віку, незалежно від того, відвідували вони дошкільна освітня установа чи ні.

За результатами відповідей дітей шестирічного віку комісія дає рекомендацію про доцільність надходження дитяти в школу або про педагогічну допомогу дітям, які цього потребують.Подібні тести, можна провести і в домашніх умовах.Тести на фізичну готовність:Як свідчить народна мудрість “В здоровому телі – здоровий дух”. І це дійсно так. Навчання в школі зажадає від маляти колосальних фізичних витрат: рано вставати, проводити по п’ять-шість годинників за партою, уважно слухаючи вчителя.

Додайте до цього задушливе повітря в приміщенні і відсутність денного сну, виконання домашніх завдань і відвідини секцій і кружків. Наприкінці дня, навіть активне дитя падатиме від втоми.А зараз давайте все це множитимемо на п’ять або шість, залежно від п’яти, або шестиденної освіти.Виходячи з цього, здоров’я вашого дитяти повинне по можливості наближатися до відмітки “відмінно”.

Адже не випадково, ледве зачавши вчитися, багато дітвори зачинають скаржитися на частий головний біль або дуже багато і довго хворіють.А як важко деяким займатися на уроках фізкультури?Щоб перевірити фізичну підготовку вашого дошколенка проведіть наступні тести, звернувши увагу на час їх виконання:* біг 30 метрів – за 7 – 7,5 секунд* стрибок в довжину з місця – 100 див.* стрибок в довжину з розгону – 180 див.* метання м’яча – 2, 5 – 3 м.Відмінною підготовкою фізичної форми стануть заняття в басейні, настільним тенісом, і будь-які спортивні ігри на свіжому повітрі.

Поступово привчайте вашого дитяти робити вранці хоч невелику зарядку.А як він мислить?Мислення людини багатогранне. Але, проте, існують методики, що дозволяють визначити рівень розвитку, як окремих розумових операцій (класифікації, групи), так і характеристик словарного запасу, рівня розвитку мови.

Спершу проведіть тест на попереднє враження про рівень розвитку маляти. Він розрахований на дітей шести – шести з половиною років. Неквапливо ставте дитяті питання і чекайте відповіді на них, наприклад:l Яка тварина більша, кінь або собака?l Вранці ми снідаємо, а опівдні…l Вдень ясно, а вночі…l Небо блакитне, а трава…l Черешні, груші,сливи, яблука – це що?І так далі в тому ж дусі. Кожну правильну відповідь позначайте знаком “+”, неправильний “-“.

Ідеальний варіант, якщо плюсів опиниться не менше 80% від спільної кількості питань. Менше 20 % – низький рівень, 10% – дуже низький. Наступний етап – порівняння.Для дитяти дуже важко знайти схожість два і більш за предмети. Учите його порівнювати предмети формою, по величині, за кольором, за базовим поняттям, по функціональному призначенню.

З цією метою можна пограти в гру “Що спільного?”Попросіть сина або дочку пояснити, чим схожі:

* ромашка і кульбаба;
* ножиці і молоток;
* троянда і гвоздика ;
* яблуко і груша;
* вуха і очі;
* м’ячик і кавун;

Ще Її мета зрозуміти чи є у дитяти уміння знаходити підставу для угрупування. Або навчити цьому.Як грати? Хай дитя розгледить, запропоновані йому картинки і постарається знайти якомога більше груп.Наприклад:Туфлі, чоботи – взуття;торт, яблуко – їда;кішка,кінь – домашні тварини;На пам’ять? Не скаржуся !Більшість інформації маленький учень отримує через зоровий або слуховий канал. Якщо у дитяти краще розвинена зорова пам’ять, значить, йому легко буде запам’ятати матеріал, який представлений у вигляді картинок і наочних посібників.Якщо краще розвинена пам’ять слухова, то, заучуючи учбовий матеріал, йому необхідно промовляти, читати вголос.

Батьки краще за всіх знають свого дитяти, вони вивчають його з перших днів існування і можуть разом з ним знаходити найбільш сприятливі способи виховання.

Постарайтеся на деякий час стати психологами для свого дитяти, і у вас обов’язково все вийде.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-71 від 14 лютого 2015 року

Департаментам (управлінням) освіти і науки
обласних, Київської міської державних адміністрацій,
керівникам загальноосвітніх навчальних закладів

Щодо роз’яснення порядку
приймання дітей до першого класу

Міністерство освіти і науки надсилає інструктивно-методичний лист щодо роз’яснення порядку приймання дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів.

Доручаємо довести до відома керівників загальноосвітніх навчальних.

Додаток: на 2 арк.

Заступник Міністра       Павло Полянський

Додаток до листа
від 14.02.2015 № 1/9-71

Інструктивно-методичний лист
щодо роз’яснення порядку приймання дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів

Відповідно до статті 18 Закону України “Про загальну середню освіту” зарахування дітей до першого класу початкової школи загальноосвітніх навчальних закладів державної та комунальної форми власності (у тому числі ліцеїв, гімназій, колегіумів, коледжів, що містять у своїй структурі школу І ступеня) здійснюється на безконкурсній основі. Відтак, проведення тестувань, вступних випробувань, співбесід, інших заходів, що мають на меті встановлення відповідності рівня підготовки дитини до школи, не допускається.

Відповідно до Інструкції про порядок конкурсного приймання дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 19.06.2003 № 389 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 4 липня 2003 р. за № 547/7868, на конкурсній основі (співбесіда) організовується прийом до першого класу виключно у спеціалізованих школах (школах-інтернатах).

Під час проведення співбесіди у спеціалізованих школах (школах – інтернатах) забороняється перевірка знань з математики, вмінь з читання і письма та іноземної мови. Співбесіда може мати на меті винятково пересвідчення достатності рівня загального розвитку дитини, її функціональної готовності до систематичного навчання та здатності до вивчення дисциплін відповідно до спеціалізації закладу, наприклад, фонематичний слух.

Результати співбесіди оголошуються не пізніше 5 днів після її проведення. Діти зараховуються до навчального закладу за наказом директора до початку навчального року.

Прийом дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів (у тому числі ліцею, гімназії, колегіуму, колежу, що містить у своїй структурі школу І ступеня), які працюють, (планується організація навчання) за науково-педагогічними проектами, також відбувається на безконкурсній основі. Можливість успішно навчатись за обраною програмою має забезпечуватись не селекцією  дітей, а створенням відповідних навчально-виховних умов для всіх дітей, які є учнями даного навчального закладу.

Дітям, які вступають до першого класу школи І-ІІІ ступеня, що обслуговує мікрорайон, де мешкає дитина, не може бути відмовлено у зарахуванні.

У випадках, коли кількість заяв щодо вступу дитини до першого класу загальноосвітнього навчального закладу не за місцем проживання перевищує кількість вільних місць, перевага надається тим, чия заява була зареєстрована раніше.

Інформація про закріплення (чи відсутність закріплення) за певним загальноосвітнім навчальним закладом мікрорайону (певної території обслуговування) обов’язково має розміщуватись на сайтах школи та інформаційному стенді для батьків майбутніх першокласників.

Для прийому до першого класу батьки або особи, які їх замінюють, надають такі документи:

  • заява на ім’я директора школи;
  • копія свідоцтва про народження дитини;
  • медична картка встановленого зразка.

Інших документів для зарахування дитини до 1 класу не передбачено. Також не можуть вимагатися відомості про місце роботи, посади батьків або осіб, що їх замінюють та інша інформація, не передбачена чинним законодавством.

Згідно зі статтею 12 Закону України “Про охорону дитинства” батьки несуть відповідальність за стан здоров’я дитини, її фізичний розвиток.

Відповідно до статтей 12, 15 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, зобов’язані надавати об’єктивну інформацію особам, яким проводять щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень і можливі післявакцинальні ускладнення. Особам, що не досягли п’ятнадцятирічного віку, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників, які мають право відмовитися від щеплень за відсутності повної об’єктивної інформації про вплив щеплень на стан здоров’я і подальші наслідки. Якщо особа та (або) її законні  представники відмовляються від обов’язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження – засвідчити це актом у присутності свідків.

Питання про відвідування навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією (наказ Міністерства охорони здоров’я України від  29.11.2002 № 434 та затвердженого цим наказом примірного “Положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу”).

Директор департаменту       Ю. Г. Кононенко