Портрет дитини напередодні вступу до школи

 

Психофізіологічний розвиток: має зрілі мозкові структури та функції;

• характерною є відносна стабільність та рухливість нервової системи;
• проявляє достатню рухову активність;
• проявляє умілість рук, практичну вправність;
• здорова, не має хронічних хвороб;
• володіє основними гігієнічними навичками;
• знає свою статеву належність, усвідомлює її незмінність, розуміє, чим відрізняється від представників протилежної статі;
• володіє основами безпеки життєдіяльності;
• працездатна, утомлюється лише після чималого навантаження;
• користується як провідною правою/лівою рукою;
• не заїкається і не має інших невротичних проявів.

Інтелектуальний розвиток:

• володіє елементарною системою знань про основні предмети і явища навколишнього світу та саму себе, а також деякими простими поняттями;
• уміє концентрувати увагу, виконує вимогу за інструкцією дорослого;
• диференційовано сприймає різноманітну інформацію (візуальну, аудіальну, тактильну);
• здійснює елементарні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації;
• усвідомлює основні зв’язки між явищами;
• має розвинене логічне запам’ятовування — добре запам’ятовує і відтворює;
• встановлює логічну послідовність подій;
• відтворює зразок на вимогу;
• робить припущення, висуває гіпотези, виявляє елементи креа- тивності;
• розрізняє звуки мовлення, зіставляє їх з буквами, синтезує звуки у слова; знаходить потрібні слова для вираження думки, використовує складні речення;
• диференціює числа, додає і віднімає у межах 10, визначає найпростіші зміни цифрових рядів;
• розрізняє реальне й уявне, зовнішнє і внутрішнє;
• знає деякі основи початкових наукових знань.

Мотиваційний розвиток:

• хоче йти до школи;
• вирізняється високою допитливістю — розвинена пізнавальна мотивація;
• може поступитися «хочу» заради «необхідно», відмовитися від бажаного на користь соціально важливого;
• має сформовану мотивацію досягнення, прагне досягти успіху;
• свідомо й відповідально ставиться до майбутнього шкільного життя;
• зацікавлено ставиться до спілкування з новими дорослими та однолітками;
• у соціально прийнятний спосіб самореалізовується, самоствер- джується;
• має сформовану первинну систему матеріальних і духовних потреб.

Емоційний розвиток:

• переживає глибоко, виражає почуття щиро, яскраво;
• сприйнятлива, диференціює емоційно-смисловий характер зовнішніх впливів, чутлива до нього;
• знає основні емоції, особливості їх вираження мімікою, жестами, діями, тональністю голосу;
• адекватно виражає свої ставлення, настрій, стан;
• утримується від імпульсивних реакцій, негативних емоцій;
• чутлива до значущих людей, виявляє чуйність, намагається бути суголосною стану та настрою інших;
• оптимістично ставиться до проблем і складностей, має сформоване почуття гумору;
• володіє елементарною емоційною культурою, самовиражається у соціально прийнятний спосіб.

Розвиток вольової сфери:

• свідомо приймає та утримує мету, діє цілеспрямовано;
• концентрує увагу на завданні, певний час не відволікається;
• мобілізує себе на розв’язання завдання;
• розраховує на власні сили, розмірковує і поводиться самостійно;
• звертається по допомогу лише в разі об’єктивної необхідності;
• конструктивно розв’язує проблеми, долає труднощі;
• доводить розпочате до кінця;
• може відстояти власну думку;
• визнає свої помилки;
• дотримується своїх обіцянок.

Соціальний розвиток:

• приймає соціальний статус школяра, усвідомлює його важливість;
• відкрита контактам, комунікабельна;
• прихильно, доброзичливо ставиться до рідних, знайомих, товаришів;
• уміє налагоджувати взаємодію, працювати в команді;
• узгоджує індивідуальні інтереси з груповими;
• реалізує основні моральні принципи, прагне дотримуватися в поведінці та діяльності соціальних норм і правил;
• намагається уникати конфліктів, дружелюбно розв’язує спірні питання, може дійти згоди, домовитися;
• орієнтується в поведінці на вимогу дорослого та на совість як внутрішню етичну інстанцію;
• усвідомлює межі схвалюваної і соціально неприйнятної поведінки;
• має більш-менш адекватну самооцінку;
• поважає себе та інших;
• має сформований абрис дитячого світогляду, елементарну систему ставлень.

 

 

 

Отже, готовність дитини до школи — це досягнення нею таких рівнів психофізіологічного, інтелектуального та особистісного розвитку, які засвідчують її здатність бути активним суб’єктом шкільного життя взагалі та навчальної діяльності зокрема. Отже, йдеться не про окремі знання та вміння дитини, а про певний їх набір, у якому мають бути всі основні компоненти. При цьому рівень розвитку кожного може бути різним, вони можуть доповнювати одне одного, нестача якогось компенсуватися більшою зрілістю іншого. Водночас недостатня сформованість одного з компонентів так чи так впливатиме на гармонійну адаптацію до школи, на успішність навчання дитини в першому класі. Навички лічби, читання, письма, важливі для загального розвитку старшого дошкільника, самі по собі не визначають, не гарантують його готовності до школи: по завершенні першого півріччя всі першокласники оволодівають ними у більш-менш однаковій мірі. Лише певна збалансованість психофізіологічної, інтелектуальної, мотиваційної, емоційної, вольової та соціальної складових засвідчують достатній рівень сформованості у дошкільника 6-7 років готовності до школи.