Червень 2024
M T W T F S S
« May    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Archive for the ‘Без рубрики’ Category

postheadericon ПЕРЕЛІК ДОДАТКОВИХ ОСВІТНІХ ТА ІНШИХ ПОСЛУГ, ЇХ ВАРТІСТЬ, ПОРЯДОК НАДАННЯ ТА ОПЛАТИ

Додаткові освітні послуги у закладі дошкільної освіти станом на 01.01.2022 року не надаються.

postheadericon РОЗМІР ПЛАТИ ЗА НАВЧАННЯ, ПІДГОТОВКУ, ПЕРЕПІДГОТОВКУ, ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

Згідно зі статтею 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

postheadericon ПОРЯДОК реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу

ПОРЯДОК

реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу

1.Завідувач закладу має розглянути звернення у встановленому порядку.

2.Завідувач закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.

3.Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то завідувач закладу повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

4.Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

postheadericon COVID-19

Постанова КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

postheadericon Ліцензований обсяг та фактична кількість осіб, які виховуються в закладі

postheadericon ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПЕРЕЛІК ТОВАРІВ, РОБІТ І ПОСЛУГ, ОТРИМАНИХ ЯК БЛАГОДІЙНА ДОПОМОГА

postheadericon Педагогу на замітку!

             РІЗНОВИДИ МОВЛЕННЄВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Розмова форма мовленнєвого реагування на конкретну ситуацію, що потребує обговорення, коментування, оцінки, підказки, спрямування тощо.

Розмова може відбуватися як в індивідуальному, так і в груповому форматі. На жаль, часто розмова як форма  діалогу дорослого з дитиною реалізує не основну свою комунікативну функцію, а передусім регулятивну, вказівну. Відтак замість розмови з`являється вказівка, наказ дорослого, зауваження без обговорень, або в ліпшому випадку – пояснення, монологізований коментар стосовно ситуації. Нерідко трапляється й так, що дорослі, лише роблять вигляд, що слухають, коли насправді думають зовсім про інше. А діти це відчувають і поступово втрачають інтерес до таких розмов з дорослими. Дорослих справедливо дратує відчуття, що діти нібито не чують їх, що зміст того, що вони бажають донести, діти часто не сприймають і не засвоюють. Але ж дорослі самі нерідко в цьому винні. Тим паче, що діти понад усе дорожать кожною миттю нашого з ними          щирого й зацікавленого спілкування, у якому ми присутні без останку, повністю.

                 Як розмовляти з дітьми,  щоб вони вас почули:

  • Не заводьте розмову до вказівок на кшталт армійських. Зробіть кожну дитину співрозмовником, думка якого для вас важлива, запропонуйте їй висловити свої міркування, ставлення; надайте можливість самостійного вибору способів дій з-поміж можливих.
  • Намагайтесь відчути готовність дітей до розмови з вами і не починайте її тоді, коли діти наразі мають інші пріоритети. Адже нерідко ми відволікаємо дітей від важливіших для них справ заради проведення нецікавого для більшості з них заходу (спостереження, обговорення).Участь у такому заході стає для дітей формальною, а те, про що ми говоримо, вони пропускають повз вуха.
  • Намагайтеся надати особистісного смислу розмові: мотивуйте, пояснюючи її значимість, звертайтеся до особистого досвіду, багажу знань дітей, адже їм дуже подобається виявляти свою обізнаність, ділитися власним досвідом.
  • Під час розмови з конкретною дитиною не відволікайтеся на зауваження, репліки іншим дітям або дорослим. Продемонструйте зацікавленість і щирість. Якщо зміст розмови не передбачає уваги з боку інших, надайте їй атмосфери інтимності.
  • Заохочуйте ініціативу дитини в діалозі, підтримуйте бажання запитувати, допитливість, підтвердіть, що для вас важливо те, про що дитина запитує. Дитина, як і дорослий, любить, коли її слухають, поважають її думку та її саму.

Бесіда це завчасно підготовлена, цілеспрямована, чітко продумана, розгорнута в часі розмова з дітьми на певну тему. Саме в такому вигляді вона посідає важливе місце в освітньому процесі як і форма і водночас метод навчання й виховання дошкільників.

Бесіда може бути структурним елементом будь-якого заняття й мати різне функціональне призначення:

  • Супроводжувати спостереження, розглядання, виконання, сприймання тощо.
  • Попереджувати, роз`яснюючи особливості чи послідовність дій.
  • Готувати, налаштовувати, мотивувати, націлювати дітей на різні види діяльності під час заняття.
  • Узагальнювати, підсумовувати результати спільних дій вихователя й дітей.

Бесіда повинна мати ознаки діалогу. Для цього важливо, аби діти були не безголосими присутніми за домінантною позицією педагога як ведучого, а повноцінними активними співрозмовниками, думка яких має важливе значення для загального перебігу й результату бесіди.

У роботі з дітьми старшого дошкільного віку доцільно використовувати бесіду і як окрему форму освітньої діяльності. Тобто планувати її як окреме заняття, у якому обговорення певної теми посідає центральне місце серед інших методів, як-от читання, ігри, вправи, розглядання, спостереження тощо.

У методиці дошкільної освіти виокремлюють такі види бесід:

  • Підсумкові – використовуються як «заключний акорд» у тривалій цілеспрямованій і різнобічній освітній роботі (наприклад, бесіда на основі спостережень за природою вкінці певного сезону);
  • Морально-етичні – вибудовують здебільшого на основі літературних творів (наприклад, бесіда на тему «Бажання і мрії» на основі казки В.Катаєва «Квітка-семицвітка»);
  • Інформаційно-пізнавальні – може охоплювати різні аспекти життєдіяльності дошкільників (наприклад, бесіди про професії батьків, космос, воду як дар природи).

Логічна структура бесіди містить три основні частини: вступна, основна й заключна, кожна з яких відповідно має чітко окреслені функції:

  • Вступна – мотивувати, налаштовувати на обговорення теми, актуалізувати знання, необхідний для розмови тематичний словник, зацікавити, заінтригувати тощо;
  • Основна – систематизувати, збагатити, уточнити знання й уявлення дітей з обраної теми за допомогою різних засобів і методів;
  • Заключна – узагальнити, підбити підсумки, висловити оцінні судження щодо участі дітей у розмові, щодо висловлених думок, зберегти створений під час бесіди емоційний настрій, налаштувати на позитивну співпрацю.

Основним елементом бесіди є запитання, які можуть бути спрямовані на репродукування інформації, відтворення відомого, очевидного, а можуть спонукати до розмірковування, встановлення причинно-наслідкових зв`язків, логічних ланцюжків (евристичні, проблемні складні запитання).

  Успіх бесіди багато в чому залежить від правильно обраної кількості та якісного добору запитань.

Уміння формулювати запитання свідчить про майстерність педагога.

 

             Як зробити бесіду ефективною: поради педагогу

  • Щоб бесіда відбулася, підготовленим має бути не лише дорослий, а, передусім, діти, яким бажано мати хоча б стартовий багаж інформації, базових знань, достатній запас емоційних переживань, осмислене ставлення до предмета бесіди, вмотивованість, налаштованість обговорити те, що пропонує педагог. Підготовленій дитині є що зауважити, вона зберігає інтерес до теми розмови. У разі непідготовленості дітей вихователь ризикує звести бесіду до власного монологу, до якого діти швидко втратять інтерес і нудьгуючи чекатимуть завершення або намагатимуться перевести запропоновану тему на справді цікаву для них.
  • Не варто «засипати» дітей запитаннями – це швидко втомлює й набридає; вихователь має не поспішати відповідати самому, а дати можливість подумати; віддавати перевагу запитанням, що спонукають помислити, дітям подобається виявляти свою обізнаність, вони полюбляють розв`язувати складні завдання; запитання доцільно адресувати всім дітям, а не окремій дитині – це спонукатиме до роздумів усіх без винятку дітей.
  • Пам`ятайте, що, крім запитань, інтелектуальну й мовленнєву активність дітей стимулюють також: прийом педагогічної провокації (дорослий висловлює сумнівне твердження, яке діти намагаються підтвердити або спростувати); доцільно використовувати звернення до досвіду дітей; стимулюючіі завдання, ігрові вправи, невеликі за обсягом, але влучні інформаційні довідки.
  • Важливо створити під час бесіди живу емоційну атмосферу, задати розмові доброзичливий тон, поважати дітей як рівноправних співрозмовників. Це забезпечить інтелектуальну й мовленнєву активність дітей. Цьому сприятиме також ваша щирість, правдивість і простота у спілкуванні, вміння викликати в дітей різні асоціації щодо обговорюваних понять. Адже лише особисті переживання та відчуття педагога можуть «заразити» учасників інтересом до проблеми, що обговорюється, не залишити байдужими, стимулювати їхню власну активність і суб`єктивну позицію.
  • На початку бесіди необхідно визначити, що для вас буде пріоритетним: показова дисципліна чи жива атмосфера пізнання. Часті зауваження щодо дисципліни і зовнішньої краси, як свідчить практика, за відсутності змістовної розмови не сприяють справжній дисципліні, а навпаки, емоційно нівелюють загальну позитивну й ділову атмосферу заняття. Коли дітям по-спражньому цікаво, вам не треба їх заспокоювати, адже їх увага буде зосереджена на самому предметі пізнання.
  • Не намагатися спрощувати зміст бесіди, натомість спрямуйте його на відкриття дітьми істини, свого знання, а не на репродуктивне запам`ятовування і відтворення у відповідях на запитання знань, поданих дорослим у готовому вигляді. Не займайте також у бесіді позиції «над розмовою», визнаючи себе одноосібним суб`єктом мовлення, заповнюючи бесіду власним змістом.

Полілог – це керований вихователем (непомітно для дітей) живий діалог, у якому хід, суть висловлювань неможливо передбачити. І в цьому складність і цікавість полілогу, адже ніхто зі співрозмовників не знає, що буде далі.

Полілог є одним з різновидів бесіди. Проте, якщо одна з основних цілей бесіди – інформувати, сприяти засвоєнню, розширенню систематизації знань і уявлень, то полілог спрямований передусім на формування вміння формулювати й висловлювати власну думку, міркувати, доводити, обстоювати свою позицію.

Полілог – це проблемна бесіда, дискусія, диспут, у яких стикаються різні позиції, різні погляди на певне питання. У результаті цього збагачується світосприймання, людина вчиться пізнавати себе, закони довкілля, виносить із них власні смисли, життєво необхідні для саморозвитку.

Полілог  не може бути самостійним видом заняття. Адже незначний життєвий досвід, недостатні мовленнєві можливості дошкільників, своєрідність психічних процесів зумовлюють обмеження проблемної розмови у часі.

Ключовим для полілогу є вибір теми. Правильно визначена тема спричиняє загальний смислоутворювальний ефект, піднімає мислення на більш високий рівень, допомагає усвідомити взаємопов`язаність усього з усім.

Варто обирати такі теми, які наближають дітей до осмислення найважливіших законів природи (усе пов`язане з усім; нічого з нічого не виникає і в нікуди не зникає; природа знає ліпше, навчись її слухати) і соціуму( я у світі не один; моя свобода обмежена свободою іншого;взаємозалежність цінніша за незалежність). Саме у межах цієї проблематики і варто формулювати теми полілогів. Найчастіше вони мають вигляд запитання, що спонукає зробити свідомий аргументований вибір. Це такі як: допомагати  – це добре, а коли допомога – це погано; що сильніше – слово чи рука; чи можуть діти й дорослі обійтися одне без одного; чи легко бути маленьким; чи можуть знання зростати чи зменшуватися і т.д. Для реалізації теми полілогу вихователю необхідно бути готовим до обговорення, навчитися слухати дітей, швидко реагувати на висловлювання, постійно корегувати хід полілогу.  Діти виявляють живий інтерес до полілогу, коли, відчувають, що дорослому надзвичайно цікаво й самому одержати відповіді на проблемні запитання.

             Як спонукати дітей висловлювати свої думки

  • Під час полілогу спілкуйтеся з дітьми «очі в очі». Для цього слід розмістити дітей по колу, щоб усі бачили один одного. Доцільно домовитися про спільний для всіх спосіб показати своє бажання висловитися, поділитися думкою, а також сформулювати спільні для всіх правила , яких треба дотримуватися: не перебивати одне одного, почекати, поки дадуть можливість висловитися; бути уважним, поважати чужу думку, навіть і відмінну від твоєї.
  • Щоб у полілозі взяли участь більше дітей, на початку вирівняйте «стартові позиції», тобто, з`ясуйте, чи розуміють діти суть проблемного питання і як вони його розуміють. Передусім варто спонукати дітей пояснити значення ключового поняття теми полілогу.
  • Дотримуйтеся під час організації полілогу найважливішого принципу – діалогічності, суть якого можна сформулювати так: «Нічого не говори сам, став мудрі запитання дітям».Дайте можливість дітям подумати, не поспішайте заповнити паузи, і водночас навчіться відчувати продуктивність цих пауз: відчувайте, чи діти просто сидять і чекають, що буде, чи вони розмірковують. «Порожні» паузи небезпечні тим, що втрачається ритмічність розмови, а відповідно – інтерес дітей до неї. Продуктивні паузи важливі. Але якщо запитання важке для дітей (вони сигналізують про це зайвими рухами, відведенням погляду), спробуйте запропонувати дітям символізувати або візуалізувати / унаочнити суть проблеми: покажіть руками слово «ми»; а тепер слово «я». Яке з них більше?Чому?
  • Щоб діти виявили активність та були ініціативними, уникайте під час спілкування з ними директивного тону. Відвертість, відкритість дітей необхідно заслужити. Ключем до цього буде повага до особистості дитини, ваша щира зацікавленість питанням, запропонованим для обговорення.
  • Полілог – це зіставлення різних поглядів щодо однієї проблеми. Тому важливо реалізувати принцип багатоваріантності, який дає змогу дітям звикнутися з думкою, що можуть існувати різні погляди на те саме запитання, не замикатися в межах одного підходу, орієнтує на пошук усіх можливих способів розв`язання поставленого завдання. Запитання до дітей мають орієнтувати від початку на  існування декількох можливих варіантів: « Назвіть хоча б три….»; «Запропонуйте чотири способи вибачення» і т.д.

Забезпеченню  ефективної мовленнєвої взаємодії з дошкільниками сприяє щире бажання дорослого почути дитину як носія власної думки, певної життєвої позиції, намагатися зрозуміти її і зробити свою думку зрозумілою для неї.

postheadericon Мова(мови) освітнього процесу

Мовою освітнього процесу в Сумському дошкільному навчальному закладі(ясла-садок)№31 “Ягідка” м. Суми, Сумської області  є державна мова – українська, відповідно до статті 7 Закону України “Про освіту”

postheadericon ІНФОРМАЦІЯ ПРО КОШТИ, ОТРИМАНИХ З ІНШИХ ДЖЕРЕЛ

postheadericon ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ЗДОБУВАЧА ОСВІТИ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

 

  1. Щоденний ранковий прийом дитини в групу здійснює вихователь, який опитує батьків про стан здоров`я, оглядає гортань і шкіру, вимірює температуру у групі раннього розвитку дитини (в дошкільних – за показниками, в період карантину тощо.)
  2. Не приводити до садочка дітей з підвищеною температурою тіла, кашлем та іншими симптомами захворювань. Хворі діти в дошкільну установу не приймаються.
  3. Якщо дитина захворіла упродовж дня, вона ізолюється від здорових дітей в ізоляторі і залишається там до приходу батьків чи госпіталізації.
  4. Після перенесеного захворювання діти в дитсадок приймаються тільки за наявності довідки лікаря-педіатра з вказівкою діагнозу, довготривалості та проведеного лікування, відомостей про відсутність контакту з інфекційними хворими, а також з рекомендаціями щодо індивідуального режиму кожній дитини.
  5. Ранковий туалет дітей повинен проводитися вдома: батьки зобов`язані приводити дитину в дошкільний заклад чистими, охайно та по сезону одягненими.
  6. Одяг у дитячих шафах зберігається окремо: пакет для чистої білизни, пакет для брудної білизни, пакет для групового та вуличного взуття, для гребінця, головного убору, спортивної форми.
  7. Не дозволяється приносити в дитячий колектив та зберігати в шафах солодощі, фрукти, іграшки та інші предмети.
  8. Заборонено одягати на дітей прикраси, ланцюжки, так як все це може загрожувати життю і здоров`ю дітей, бути втраченими.
  9. Приводити дитину в ясла-садок не пізніше 8-ї години ранку.
  10. Забирати дитину не пізніше 16.00 год. (для батьків, які оформили заяви до чергових груп – не пізніше 17.30 год. та 18.30 год.)
  11. Якщо дитина захворіла або відсутня через інші причини, батьки повинні негайно повідомити про це персонал дошкільного закладу.
  12. У разі відсутності дитини більше 3-х днів батьки повинні надати медичну довідку.
  13. У разі відсутності дитини без поважної причини більше 30 днів, вона вибуває з дитячого садка.
  14. Відправляючись у відпустку батьки повинні написати заяву та надати довідку з місця роботи.
  15. Завчасно повідомити вихователя про вихід дитини в садочок після її відсутності (за добу).
  16. Щодня особисто передавати і забирати дитину у вихователя, не передовіряти особам, що не досягли 16 років та особам у нетверезому стані.
  17. Оплату за утримання дитини в дитячому садку необхідно здійснювати до 10-го числа місяця, так як ці кошти ідуть на закупівлю продуктів харчування для дітей.
  18. Одягати дітей слід по сезону в залежності від температури повітря, в групі – в одно- двошаровий одяг, шкарпетки, взуття із задником. Слід пам`ятати, що від одягу залежить комфортний стан дитини, її гарний настрій, стан здоров`я.
  19. Конфліктні ситуації не слід вирішувати у присутності дитини, так як це травмує її психіку.
  20. Поважати права педагога, не допускати нетактовної поведінки по відношенню до працівників ясла-садка, дотримуватись морально-етичних норм і загальноприйнятих правил спілкування.
  21. Якщо дитині сподобалася іграшка свого однолітка, слід чемно попросити її у нього.
  22. Не можна брати іграшки, дидактичні посібники без дозволу вихователя.
  23. Діти дошкільного віку повинні звертатися до дорослих по імені та по батькові.
  24. Обладнання групи, іграшки, дидактичні посібники, книги, спортивний інвентар не можна ламати.
  25. Про всі зауваження щодо роботи закладу повідомляти вихователя або завідувача.
  26. Виконувати правила внутрішнього розпорядку.

Стаття 55 Закону України “Про освіту”:
Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

  1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини.
  2. Батьки здобувачів освіти мають право:
    – захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;
    – звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;
    – обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;
    – брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;
    – завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;
    – брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;
    – отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності.
  3. Батьки здобувачів освіти зобов’язані:
    – виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;
    – сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;
    – поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;
    – дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;
    – формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;
    – настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;
    – формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
    – виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;
    – дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).
  4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.